Виховна година: «Я – громадянин і патріот держави»
Мета: розширити знання учнів про рідну державу, розкрити суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм»; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України і її патріотом; виховувати любов до рідної землі, до своєї держави.
«Виростай, дитино, й пам’ятай:
Батьківщина – то найкращий край». (Д. Павличко)
Вчитель: Сьогодні ми з вами зібрались, щоб пригадати, громадянами якої країни ми є Але чи всі, хто проживає на Україні, можуть назвати себе її громадянами? Звернімось до звичайної довідки і з'ясуймо, що громадянство є найпоширенішою формою відносин між особою і державою. Громадянин – це людина, яка має права, встановлені державою і виконує обов'язки перед державою.
Основний зміст громадянства полягає в тому, що воно особі дає Батьківщину, а та, відповідно, цю особу захищає. Тому поняття громадянства тісно пов'язане з поняттям «Батьківщина», «рідна земля». Народившись, людина стає громадянином. Кожен з вас має посвідчення про народження, а в ньому є запис : «Громадянин України». Такий же запис буде зроблено і в паспорті, який кожен з вас отримає в 16 років.
«Україна». Саме так називається країна, в якій ми живемо.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Ведучий 1. Щасливі ми, що народилися в такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь давнього роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин. Немає життя без України – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна, - це пісня, яка вічна на цій землі.
Ведучий 2. Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З XV ст. з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж пів тисячоліття поневолення (1240-1991 р.) Український народ завжди прагнув до створення власної незалежної держави.
(Відео «Вчимося бути громадянами України»)
Дівчинка-українка.
Я – Україна, я – страдниця-мати,
Яка споконвіку була у ярмі
Турецькім, російськім...
Та всіх не назвати,
Бо зайди є різні, а муки одні.
Не тільки чужинці мене шматували,
Були і свої в нас жорстокі тирани.
Вони видавали укази й закони,
Тому і загинуло всіх нас мільйони.
Немов маля, що у муках народилось,
У долі, радості і різних неладах, -
Так я з неволі відродилась
І намагаюся стояти на ногах.
Ще зовсім молода та непокірна,
А на чолі – блакитно-жовтий стяг,
Прошу мені служити вірно,
Нехай Господь благословить мій шлях.
Учень 1. Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький шлях,
Я йду до тебе, йду до тебе
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти,
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.
Учень 2.
Люблю тебе,
Вітчизно, мила Україно,
Бо щастя жити ти мені дала.
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я – твій громадянин, я прагну підростати,
Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,
Моя свята і рідна, Україно-мати,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Ведучий 1. Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Відомий французький вчений И.Г. Коль у 1841 році писав „Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно.Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з’явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу”.
Ведучий 2. Україна в мирному оточенні сусідів змогла вступити в третє тисячоліття як цивілізована й багата країна. Великі і складні завдання покладаються сьогодні на кожного її громадянина. А громадяни України – це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, є патріотами своєї Вітчизни, готовими захищати її територію, працювати в ім’я її розвитку. Якісно нову державу як захисника інтересів громадян можуть створити якісно нові громадяни. Бо людина не може змінювати світ у позитивному плані, якщо не змінить себе, свою свідомість, якщо не стане людянішою, відповідальнішою.
Вчитель. А що треба робити вам, діти, щоб відчути, що ви патріоти, громадяни, що також берете участь у будівництві своєї держави? Учні відповідають. (Добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальністю і приносити користь своїй країні; любити природу, берегти і примножувати її багатства; берегти історичні і духовні пам’ятки свого народу, не руйнувати, а вивчати історію рідного краю; наполегливо вивчати рідну мову, бо це мова народу нашого, державна мова України; знати традиції свого народу тощо)
Ведучий 1. Патріотизм - це одна із якостей людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються з ціною свого життя й здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, йдучи впевнено та безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе в єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям. Та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується.
(Відео «Патріоти України»)
Вчитель. Що більше буде зроблено для розбудови сьогодні, та краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається”. Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.
Учень 3.
Не розчаровуйсь в Україні.
Немає єдності у нас
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні,
А розумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині
У себе спершу запитай
Учень 4.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона – свята, а грішні – ми,
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні,
А Ідеї волі певним будь,
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Учень 5.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садах достатку і добра.
(Відео «Україна починається з тебе»)
Дівчинка-українка.
Я – Україна, я – страдниця-мати,
Яка споконвіку була у ярмі
Турецькім, російськім...
Та всіх не назвати,
Бо зайди є різні, а муки одні.
Не тільки чужинці мене шматували,
Були і свої в нас жорстокі тирани.
Вони видавали укази й закони,
Тому і загинуло всіх нас мільйони.
Немов маля, що у муках народилось,
У долі, радості і різних неладах, -
Так я з неволі відродилась
І намагаюся стояти на ногах.
Ще зовсім молода та непокірна,
А на чолі – блакитно-жовтий стяг,
Прошу мені служити вірно,
Нехай Господь благословить мій шлях.
Учень 1. Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький шлях,
Я йду до тебе, йду до тебе
По золотих твоїх стежках.
Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти,
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти.
Учень 2.
Люблю тебе,
Вітчизно, мила Україно,
Бо щастя жити ти мені дала.
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я – твій громадянин, я прагну підростати,
Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,
Моя свята і рідна, Україно-мати,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Учень 3.
Не розчаровуйсь в Україні.
Немає єдності у нас
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні,
А розумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині
У себе спершу запитай
Учень 4.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона – свята, а грішні – ми,
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні,
А Ідеї волі певним будь,
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Учень 5.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садах достатку і добра.