Відкритий виховний захід «Життя людини – найвища цінність»

Мета: допомогти учням зрозуміти суть людського життя, визначити своє місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі; розвивати в учнів допитливість, інтерес до навколишнього життя, прагнення з'ясовувати, доводити, міркувати.

            Пам'ятай! Життя є дар, великий дар.
І той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує.
Леонардо да Вінчі

Вступне слово вчителя

 

Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами, як у цій пісні «червоне - то любов, а чорне - то журба»...

Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.

Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть».

Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному з нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти? Тому тема нашої сьогоднішньої зустрічі «Життя - це мить, зумій його прожити». Ми повинні з'ясувати такі питання: для чого людина живе на землі? Що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним?

Щоб у нас вийшла розмова, мені потрібна буде ваша допомога, ваша активність, щирість, відвертість.

Підлітковій вік - особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе в небо, де живе казка, де панує мрія. Як часто ми - дорослі, ваші вчителі, батьки, не розуміємо вас, не розуміємо, які емоції охоплюють чисте поле ваших уявних подвигів, як тривожно б'ється серце в кожного з вас у передчутті нового (майже дорослого) світосприйняття.

І тому інколи дивимось на легкий вибух непокори, суперечок, неслухняності як на загрозу власного розуміння добропорядності й чеснот, котрі, на нашу думку, повинні збігатися з нашими критеріями «позитивної поведінки в суспільстві».

Юність - це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття - відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе - найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожний може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити та використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити та зуміти оцінити. А це й дасть можливість будувати, творити своє «Я».

Вдумаймось у слова Леонардо да Вінчі: «Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує».

Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє. Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути чи хоча би пом'якшити.

Щодня перед кожним із вас постають запитання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче й важче.

Життя - це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

Бесіда з учнями

Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно? (Людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування, вибрати шлях її реалізації. Усе залежить від характеру людини, вольових зусиль. Для того щоб жити так, як хочеш, треба вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)

А що складніше й важливіше - будувати життя чи пристосовуватись до нього? (Звичайно, складніше й важливіше будувати життя, а пристосуватись - легше та простіше, але це нецікаво...)

Чи хочеш стати «видатною людиною», «зіркою», «жити щасливо»? (Напевне, кожному з нас хочеться жити щасливо. Тому дуже часто, вітаючи один одного з тим чи іншим святом, ми бажаємо найперше здоров'я та великого щастя.)

А який зміст ви вкладаєте в поняття «жити щасливо»? (Жити щасливо - це коли тебе поважають люди, коли в тебе є вірні друзі, коли на землі панують любов і злагода між людьми...)

Який слід повинна залишити людина на землі?

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», - думає з гордістю.

А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

- Для чого ти псуєш мою роботу? - сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком.

Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся - ні руками, ні душею.

Прийшла старість. Пригадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима - ніхто не пам'ятає такого.

- Що ж ти лишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід. - Є в тебе син чи дочка?

- Немає в мене ні сина, ні дочки.

- Може, ти дуба посадив?

- Ні, не посадив я дуба...

- Може, ти поле випестував?

- Ні, не випестував я поля...

- То, мабуть, ти пісню склав?

- Ні, й пісні я не склав.

- То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - закам'янілий, відбиток хлопчикової ніжки.

- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. - Але цього ж мало, дуже мало...

Не так треба жити...

             

1-й ведучий.Життя, як мить, єдина мить,

Махне крилом — і пролетить...

Але в цю мить, коротку мить,

Було і сонце, і блакить.

Я, поки серцем не зачах,

Вкарбую їх в своїх очах.

Бо нам дана мить для життя,

А вічність? — То для забуття.

2-й ведучий.Найцінніше, що є у людини, — це її життя.

1-й ведучий. Воно дається їй тільки раз і кожній — своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.(Відеоролик «Цінуй життя»).

(по черзі на сцену виходять шестеро дівчат. У руках вони тримють свічки, що символізують народження дитини, підлітковий вік, юність, молодість і зрілість)

1-а дівчина.Коли дитина народжується, її свічка починає горіти. Тремтливий вогник поступово розгоряється, але він може згаснути будь-якої миті від легенького вітру, як дитина від хвороби. Тому батьки прикривають це полум¢я долонями, щоб їхня дитина мала шанс на довге життя.

2-а дівчина.Виростаючи, дитина стає підлітком. Вогонь ще тріпотить, не маючи змоги заспокоїтися, наче характер підлітка. Підлітковий вік – особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе у небо, де живе казка, де панує мрія.

3-я дівчина.Пізніше людина переходить в юність. Частина свічки згоріла, вогонь заспокоївся, але його колір постійно змінюється, так само, як змінюються думки та емоції в головах юних людей. Юність – це період нашого життя, коли ми робимо найвеличніше своє відкриття – відкриваємо самих себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості.

4-а дівчина.Після юності настає молодість. Людина на землі живе для щастя, добра і любові. Вона шукає вічне кохання, мріє про взаємність, боляче переживає прикрощі та шалено радіє, коли на це є причина, здобуває освіту, влаштовується на роботу, створює сім¢ю, виховує дітей. Тому її свічка дає вже стабільну кількість світла і тепла.

5-а дівчина.Згоріла вже чимала частина свічки. Людина починає підбивати підсумки, думає про те, що вона зробила за той час, доки горів її вогонь.

6-а дівчина.На своєму останньому етапі свічка горить найяскравіше. Це тому, що людина стає мудрою. Вона ділиться своїм теплом з оточуючими, передаючи їм свій досвід, а коли віск закінчується – гасне.

2-й ведучий.Життя людей – то наче свічки,

Які горять в нічній пітьмі,

Течуть, неначе воску річка,

Кудись прожиті роки й дні.

1-й ведучий. Таємниця життя... Вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна зробити його кращим і щасливішим? Чи має людина право піти з життя або позбавити іншу людину? Ці й багато інших подібних питань у всі часи привертали увагу не тільки філософів, а й письменників, художників, учених і навіть пересічних людей — кожного, хто хоч раз замислювався над таємницею свого життя.

2-й ведучий.Тож для чого людина приходить у цей світ?

1-й ведучий.Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття?

2-й ведучий.Який смисл у цьому всьому?

1-й ведучий. В чому сенс життя?

2-й ведучий.Відповідь на ці, та багато інших запитань про цінність життя шукали люди у всі віки, у всі часи.

1-й ведучий. З античних часів людство користується правилом, сформульованим давньогрецьким філософом Протагером: «Людина є мірилом усіх речей, а цінність людського життя є найвищою суспільною цінністю».

Вчитель.А зараз давайте зіграємо в гру «Як розпорядитися своїм життям» Вона допоможе кожному з учасників знайти відповідь на це запитання. (Роздається 10 папірців кожному учаснику).

 Напишіть на кожному папірці своє ім'я. Протягом наступних кількох хвилин ці 10 папірців будуть уособлювати вас і гратимуть роль символічних грошей, тобто засобу, за який можна купити певний товар. Через хвилину перед кожним постане вибір: витратити чи заощадити свої папірці, тобто себе самого, частину себе. На продаж будуть виставлені різноманітні «товари» по парі. Правила гри не дозволяють купити обидва товари одночасно, тільки щось одне або нічого.

Зрозуміло, що коли закінчаться ваші папірці, вже нічого не можна буде купити.

 Всі покупки можна зробити лише тоді, коли «товари» пропонуються на продаж. Не можна повернутися до попередньої пори, якщо на продаж уже виставлено наступну пару. (Пропонується «товар», який написаний на окремих аркушах. Ціна кожного товару вказується в кількості папірців, які треба віддати за нього покупцю.)

1) - чудова квартира (1 папірець);

 - новий автомобіль (1 папірець);

 2) - повністю оплачена поїздка на канікули( терміном на один місяць) у будь-яку країну світу разом з другом (2папірці);

  3) - стати найпопулярнішою людиною серед своїх товаришів терміном

 на два роки (1 папірець);

 - мати одного справжнього друга (2папірці);

 - закінчити престижний університет(2 папірці);

 - заснувати прибуткову компанію (2 папірці);

 4) - мати здорову сім'ю(3 папірці);

 - здобути всесвітню славу (3 папірці);

 (Після завершення вибору з цієї пари оголосити: тим, хто обрав сім'ю, повертають 2 папірці назад, як винагороду.)

 - можливість змінити якусь одну рису зовнішності (1 папірець);

 - відчуття задоволення протягом усього життя (2папірці);

 5) - п'ять років безмежної, фізичної насолоди (2папірці);

 - любов та повага людей, що є для тебе найдорожчими (2папірці);

 (Ті, хто обрав п 'ять років насолоди, повинні додатково сплатити один папірець(за певні речі ми маємо платити більше, ніж здається спочатку).

 6) - чиста совість (2папірці);

 - здатність досягти успіху у тій сфері, де найбільше цього прагнеш (2папірці);

 7) - створити диво для того, кого любиш (2папірці);

 - можливість прожити заново або повторити одну дію з власного життя(2папірці);

 8) - сім додаткових років життя(3папірці);

 - безболісна смерть, коли настане час(3 папірці);

Вчитель.Наші торги завершені, роздивіться ще раз свої покупки і скажіть:

Яка покупка подобається вам понад усе?

Чи шкодуєте ви, що не зробили якусь покупку?

Чи хотілося б вам поміняти деякі правила гри?

Учень.Висновок: правила гри можна змінити, але життя- це не гра. Не можна повторити вже зроблений вибір чи скасувати прийняте у минулому рішення. Не можна охопити абсолютно все чи скористатися кожною можливістю. Не можна передбачити, які можливості будуть у вас через тиждень або рік. Вам завжди бракуватиме часу, варіантів вибору, грошей, можливостей, тощо. Ви повинні будете платити за кожен свій вибір у житті - і часто ця плата буде перевищувати ваші сподівання.

1-й ведучий.Ось така історія. Чому ж вона вчить?

Цар звірів Лев десь почув, що найсильнішою істотою на Землі є нібито Людина, й зажадав помірятися з нею силою. Йде Лев, а назустріч йому — дитина. «Ти Людина?» - питає Лев. «Ні, я ще дитина і не скоро стану Людиною». Відпустив Лев дитину, пішов далі й зустрів сивого діда. «Ти Людина?» — запитав він. «Ні, я колись був Людиною, а тепер я старий дід». Відпустив Лев діда. Пішов далі й зустрів солдата. «Так, — відповів той, — Людина, а що ти від мене хочеш?» — «Давай силою поміряємося», — запропонував Лев. «Давай, погодився солдат, — тільки ти відійди трохи назад, і ми з розгону кинемося один на одного

Лев відійшов, розігнався, а тим часом солдат зняв з плеча рушницю, прицілився, вистрілив... і вбив Лева. Він поборов царя звірів. Він — найсильніша істота на Землі, бо він — Людина.

2-й ведучий.Людина — найсильніша істота на Землі. Це відомо навіть дітям. Проте не тільки про це йдеться у казці, а й про інше: Людиною у повному розумінні слова треба стати, тобто досягги певного рівня фізичного та інтелектуального, морального і соціального стану, оволодіти певним видом діяльності, іншими словами, — ствердити себе як суб'єкта суспільного розвитку, господаря власної долі.

1-й ведучий.Людина є частиною народу, держави, суспільства в цілому. І, як суспільна істота, вона має свої права й обов'язки.

2-й ведучий.Основним правом людини є право на життя. Це одне з найважливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і свобод. Це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. Тому захист прав на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивілізації.

Вчитель.

А в Конституції - Основному Законі нашої держави - ось що говориться про життя.

Розділ І, стаття 3: «Людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»...

Розділ ІІ, стаття 27: «Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

Учень.В нас усіх є дещо цінне,

Дивовижне і незмінне:

Нам дароване життя —

І цікаве, і глибинне.

Ким же бути і яким?

Це питання над усім.

Знає це навіть дитина,

Відповідь одна — людина!

1-й ведучий. Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити, своє майбутнє, Та все ж, кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути, чи хоча б, пом'якшити.

Учень.Так! Треба жити кожним днем,

Не відкладаючи на потім...

Що має буть — не обминем

В своїх стараннях і турботі.

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо «потім» може й не настати...

2-й ведучий.Питання про сенс життя хвилює кожного, адже воно випливає із природи самої людини. Кожен має усвідомити цінність життя, цінність кожної його миті, знайти своє місце і призначення, адже, на жаль, чимало людей даремно розтрачують життя, живуть так, ніби у них попереду — безмежна вічність: для них нічого не варто згайнувати годину чи день.

1-й ведучий.Римський імператор Марк Аврелій, котрий жив у II ст. до н.е., прославився не тільки тим, що був Імператором і правив «вічним Римом», скільки своїми роздумами про життя, серед яких є й такий: «Живи так, немовби ти зараз повинен розпрощатися з життям, немовби час, залишений тобі, є несподіваним подарунком».

2-й ведучий.Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Було б, звичайно, нерозумно спеціально ризикувати життям лише для того, щоб на повну силу відчути всю його чарівність, його справжній смак і сенс. Проте замислитися про цінність життя, коли воно майже все ще попереду, все-таки треба, щоб оцінити по-справжньому те, що ми маємо й більш дбайливо ставитися до цього безцінного скарбу.

1-й ведучий.Життя — це шанс кожного. Доля прихильна до тих, хто здатний триматися на плаву, навіть потрапляючи у вир.

 Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії, громадянка світу в найвищому розумінні цього слова, залишила  тим   хто  вступає  на життєвий шлях, духовний заповіт у якому сказано:(Відеоролик Заповіді Матери Терези).

2-й ведучий. Уявіть собі надзвичайно широку ріку, в якій, один біля одного, пливуть багато човнів, кожен з яких уособлює людську долю. Вільна течія річки–це ніби плин часу.

1-й ведучий.Більшість човнів несе течія життя. Мало є таких людей, які з самого початку плавання знають, або в ході його усвідомлюють куди їм треба доплисти, і скеровують свій човен у цьому напрямку – до певної мети.

2-й ведучий. Цілком ймовірно. Що вони до неї допливуть.

1-й ведучий. З інших плавців багато хто здивується, куди це їх винесла вода і чому вони засіли на мілині. Саме до них і належать люди, які ніколи не аналізували своїх бажань, свої мети, ніколи не замислювались яким чином можна їх здійснити. Принаймні, їх завжди обійдуть ті, хто відзначається цілеспрямованістю.

Учень.А час біжить. Куди? Ніхто не знає.

Чому про це не думаємо ми?

Й життя кудись швиденько пропливає,

А нам здається, що даремно прожили.

Не можем свою долю ми змінити,

Але під силу нам покращити життя,

Ми можемо навчитися любити

І не тримати в собі ніжні почуття.

Ми можем дарувати свою ласку,

В підтримку слово вимовить чи два,

Дитині розказати щиру казку,

Щоб сни прекрасні бачила вона.

Усім потрібно завжди пам'ятати:

Не вічні в цьому світі, люди, ми,

Нам необхідно інших поважати,

Щоби не жити, як колись жили.

Любіть себе, та не безмежно,

Не бійтесь правди, хоч яка гірка,

Робіть, що хочете, та обережно,

І не лякайтесь сліз, що як ріка.

Життя — це подарунок для людини

Це шанс безсмертним спробувати стать,

Це найдорожчий скарб, єдиний,

Який не можна обмінять.

1- й ведучий.Сприймайте все своє життя як велику цінність, даровану вам Богом! Все довкола промовляє,що твоє життя не випадковість!

 Життя є загадкою, несподіванкою і відкриттям самого себе у цьому житті!

2-й ведучий.  Ти є життям!

 З тебе воно починається!

 Подумай над своїм найпершим покликанням – жити!

1- й ведучий. Ми живемо, щоб радіти і приносити оточуючим світло своєї радості, таким чином проявляючи свою турботу і доброзичливість.

2-й ведучий. Життя таке приємне. Воно цілком сповнене бажанням жити для інших. І це прекрасно!

 1- й ведучий.Бо «радість, що існує тільки для нас, а не для світу, не є справжньою радістю».

 2-й ведучий. Не марнуй своє життя!

Живи, докладаючи зусиль!

 Роби те, що буде тобі на користь!

 1- й ведучий.А ще живи, щоб розвивати свої таланти, бо це є цікаво! Це, без сумніву, є носієм твоєї неповторності. Не варто її приховувати чи соромитись, бо тоді ризикуєш відмовитись від важливого фактору життя. (Відеоролик «Про життя»)

 2-й ведучий. Живи щасливо!

                        Живи натхненно!   

                        Живи з надією!

                        Радій, втішайся, люби і сподівайся!