Особливості впровадження технології дистанційного навчання у навчальний процес
Великі можливості для навчальних закладів застосування Інтернет відкриває в області дистанційного навчання (ДН), до основних переваг якого відноситься реалізація принципів безперервності освіти та відкритості навчання. Розвиток технології надасть нові можливості щодо отримання вищої освіти молоддю, яка проживає в районних центрах та сільській місцевості, підвищення кваліфікації педагогічних працівників, активізації самостійної роботи вчителів, надання навчальних послуг вчителям з інших регіонів України і навіть інших країн. Заклади які першими оволодіють цією технологію, отримають суттєві переваги на ринку надання освітніх послуг.
Сьогодні все більшої популярності набуває думка, що дистанційне навчання не є формою навчання заочного, а є закономірним наслідком процесу інформатизації, який впливає на всі форми навчання. Наприклад, в очній формі з успіхом можна використовувати мудьтимедійні гіпертекстові навчально-методичні розробки для ДН та окремі елементи цієї технології. Для цього слід розробити експериментальні навчальні плани з певних дисциплін, які б містили блоки, призначені для самостійного вивчення вчителями в режимі імітації ДН. Такі дисципліни можуть складатися з послідовності традиційних і дистанційних блоків різної частоти й тривалості.
Сучасна ситуація на ринку освітніх послуг в Україні характеризується швидкими змінами, пов’язаними з поширенням інформаційних технологій, глобалізацією соціально-економічних процесів, які вимагають від спеціалістів, крім професійних знань і вмінь, гнучкого складу мислення. Зараз основним завданням освіти є випуск добре підготовлених фахівців, що будуть потрібні ринку праці, усе це прямо залежить від постійного підвищення кваліфікації. Нині освіта повинна бути здатною до швидких змін, застосовувати новітні методи. Вихід для України зі стану, що створився, бачиться в широкому впровадженні системи дистанційної освіти.
Теоретико-методологічні аспекти дистанційної освіти
педагогічних працівників.
Дистанційна освіта широко розповсюджена на Заході , активно розвивається в Росії та лише починає з’являтися на Україні (на сьогодні в Internet згадується лише про два проекти – на сервері Educational Network Ukraine).Основною відмінною рисою дистанційної освіти від інших типів освіти є широке використання телекомунікаційних технологій в навчальному процесі. Телекомунікації використовуються як при синхронному варіанті дистанційної освіти, так і при асинхронному. За їх допомогою може здійснюватися як забезпечення вчителів необхідними матеріалами для навчання, так і перевірка отриманих знань, спілкування з викладачем. Існує безліч реалізованих проектів дистанційної освіти, які відрізняються між собою технологіями та носіями інформації - від використання паперових носіїв та телефонного зв’язку до організації телеконференцій через супутники.
Дистанційне навчання, як одна з форм системи освіти, стало розвиватися ще до появи комп'ютерної мережі Інтернет, поступово нарощуючи комплекс використовуваних технологій. Спочатку на озброєння була узята так називана кейс-технологія: чітко структуровані учбово-методичні матеріали комплектувалися в спеціальний набір ("кейс”), що потім відправлявся студенту для самостійного вивчення. Згодом паперові проспекти і підручники були доповнені записами на магнітних носіях і CD-ROM, а для проведення занять і читання лекцій стали застосовувати телевізійні технології. При цьому студент усе-таки повинний був періодично відвідувати очні консультації викладачів (тьюторів) чи інструкторів у спеціально створених для цих цілей регіональних навчальних центрах.
Всесвітня павутина послужила основою для розвитку мережних технологій поширення знань, давши в руки студентів і викладачів електронні підручники і бібліотеки, зручні системи тестування, а також засоби спілкування. Інтернет дозволив не тільки об'єднати усі раніше відомі інструменти навчання, але і помітно розширити їхній перелік, зробивши істотний вплив на інформаційну культуру в освітнім середовищі .
За останні десять років віртуальні форми навчання стали звичними для більшості великих навчальних закладів усього світу. Сьогодні навчання через Інтернет все частіше розглядається не просто як зручна форма підвищення кваліфікації, а як цілком серйозна альтернатива в традиційній освіті, що дозволяє людині одержати глибокі знання. Ми бачимо, що може по-справжньому оцінити роль сучасних технологій у зміні форм навчання і змісту освітніх програм, але для початку зупинимося на тім,що, власне, відбувається в цій сфері.[1]
МОДЕЛІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
Людина освічена - та, яка знає, де знайти те, чого вона не знає.
Георг Зиммель
Під дистанційною освітою розуміється комплекс освітніх послуг,наданих за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, створюваного для споживача на будь-якій відстані від освітньої установи. Мета ДО - інтелектуальний і моральний розвиток людини,продуктивно мислячої, що вміє бачити і творчо вирішувати виникаючі проблеми. ДО - це основа відкритої (що надає можливості всім бажаючим) освітньої системи XXI століття, новий тип організації навчального процесу, що базується на инципі самостійного навчання ініціативної людини.Стандартна середа ДО характеризується тим, що учні віддалені від викладача в просторі і в часі, і, тим не менш, мають можливість спілкування, активного обміну інформацією, використовуючи засоби інформаційних технологій та комп ’ ютерних телекомунікацій. Частина навчального матеріалу та взаємодії з викладачем здійснюються за допомогою технологій формування зовнішнього освітнього середовища (супутникового зв'язку,комп'ютерних телекомунікацій, національного та кабельного телебачення,мультимедіа, навчальних систем), яке за допомогою технологій формування освітнього простору особи, надасть учням можливість самим отримувати, обробляти і використовувати необхідні знання.
Разом з традиційними інформаційними ресурсами (монографії, підручники навчальні та методичні посібники, довідкова література, лекції, семінари, лабораторні роботи, консультації, іспити та ін. види «контактних» занять, обов'язково що зберігаються в системі державної дистанційної освіти), нові інформаційні ресурси (бази даних і знань, комп'ютерні навчальні та контролюючі системи, відео – і аудіозаписи, електронні бібліотеки) створюють унікальну розподілену середу навчання, доступну найширшій аудиторії.
На відміну від традиційних систем, ДО дозволяє побудувати для кожного слухача індивідуальну траєкторію навчання і пройти її, звертаючись до створеного для цього зовнішнього і внутрішнього інформаційного середовища в найбільш зручному і комфортному режимі. Відмінні риси навчального процесу ДО: гнучкість, адаптивність, модульність, економічна ефективність,орієнтація на споживача, опора на зовнішні і внутрішні комунікативні та інформаційні технології.
Сьогодні існують такі форми, як двосторонні телемости,
трансляція навчальних курсів по радіо і ТБ, навчання за допомогою друкованих навчальних матеріалів, відео і аудіокасет, комп'ютерних програм. Найбільш поширеними є наступні моделі ДО :
1. Заочне навчання екстерном для осіб, які не можуть за тим або іншим причин відвідувати очні навчальні заклади. Орієнтовано на шкільні або вузівські екзаменаційні вимоги. Екстернат здійснює допомогу і проведення іспитів на отримання тих або інших атестатів і ступенів.
2. Підвищення кваліфікації на відстані (заочно або дистанційно), а не очно (on-campus), на основі нових інформаційних технологій, включаючи комп'ютерні телекомунікації (off-campus). Вчителеві пропонуються друковані матеріали (робочі підручники), аудіо-і відеокасети, CD-ROM диски, розроблені провідними викладачами вузу. Останнім часоми використовуються організаційні телекомунікаційні технології.
3. Міжуніверситетське навчання. Співпраця декількох освітніх організацій у підготовці програм заочного/дистанційного навчання дозволяє зробити його більш професійним і менш дорогим.
4. Навчання в спеціально створених для цілей заочного/дистанційного навчання освітніх установах, орієнтованих на розробку мультимедійних курсів. До їх компетенції входить також оцінка знань і атестація вчителів.
5. Автономні навчальні системи. Навчанням ведеться цілком за допомогою ТБ або радіопрограм, CD-ROM-дисків і додаткових друкованих посібників.
6. Неформальне інтегроване навчання на основі мультимедійних програм. Програми самоосвіти орієнтовані на навчання дорослої аудиторії - тих людей, які з яких-небудь причин не змогли закінчити школу.
Дидактичними стадіями (процедурами) навчального процесу і варіантами їх реалізації (операціями) є :
1. Відбір і систематизація знань (Професорсько-викладацький склад вузів + НДІ + Кафедри і лабораторії вузів).
2. Формалізація знань в залежності від навчального плану, підготовка навчальних посібників (Усні лекції + Книги, підручники, посібники, виготовлені друкарським способом + Відео і аудіолекції + Електронні бази даних + Навчальні комп ’ ютерні програми).
3. Доставка знань до курсантів(Усно в прямому контакті, через посередників + Пошта + Комп'ютерні мережі + Телебачення, радіо + Електронна пошта + Телефон + Факс).
4. Тренінг, практичне використання отриманих знань у модельованих ситуаціях (Дискусії + Активні семінари + Проблемні семінари + Лабораторні та практичні заняття + Тест-вправи + Навчальні комп'ютерні програми + Робот-тренажери).
5. Оцінка знань, атестація (Захист курсових і дипломних робіт +Стандартні тести + Майстер-тести + Іспити).
До цільових параметрів системи ДО відносять:скорочення питомих витрат на одну людину порівняно з традиційними системами освіти; збільшення можливостей для навчання. До некерованих параметрів відносять: характеристики навчального обладнання та його вартість; рівень життя громадян, що входять в конкретні соціальні групи; характеристики і вартість технічних засобів для доставки навчальних продуктів вчителям.[2]
Практика дистанційної освіти з використанням Internet
Особливості заочної курсової перепідготовки- в необхідності забезпечити високий рівень знань при значно меншому часі безпосереднього особистого спілкування вчителя з викладачем. Тому скорочення часу аудиторних занять має компенсуватися за наступними напрямками:
- активізація застосовуваних методів навчання;
- детальна методична розробка навчальних курсів;
- збільшення обсягів самостійної роботи;
- використання додаткових контактів з викладачем.
Задіяти всі перераховані вище напрями, підвищити ефективність самостійної роботи курсантів можна за рахунок продовження часу спілкування з викладачем в режимі цілодобових консультацій. Останнє забезпечується за рахунок перенесення спілкування в між курсовий період в Internet.
Інститутом створюється сайт» Викладач 2013». На сайті розміщуються програми курсів, питання до заліку , завдання для самостійної роботи, завдання на виконання курсових робіт,рекомендована література, та методичні вказівки, програмне забезпечення,ділові ігри, тести і контрольні питання за предметів, а також дистанційні заняття з різних тем.
В результаті вчителі не тільки забезпечені всією необхідною інформацією в час самостійної дистанційної роботи, але і можуть цілодобово проконсультуватися. При необхідності особистих консультацій на сайті є розклад викладача. Але як доповнення пропонується набір наступних комунікацій:
Форум або дошка оголошень. Вчителі залишають короткі повідомлення запитань, які їх цікавлять, можуть самі відповісти на чий-або питання. Для того щоб переглянути відповіді, потрібно знову зайти на форум. Видалити повідомлення з форуму може тільки викладач. Він консультує по більшості питань форуму. Вимоги: тільки програма перегляду - (браузер) Internet Explorer.Електронна пошта (особисті контакти). Може використовуватися для консультацій, відсилання результатів роботи і виконаних завдань на перевірку перед роздруківкою. Вимоги: наявність адреси електронної пошти і потім робота через Web інтерфейс з Internet Explorer, або з використанням поштових клієнтів Outlook Express,The Bat. Так, наприклад, контроль знань може бути організований шляхом отримання тестових завдань на сайті, проходження тесту на власному комп'ютері, а потім пересилання викладачу файлу з відповідями. Даний механізм перевірки знань організований в ході виконання зазначеного вище конкурсного завдання.
Електронна пошта (телеконференція). Організовуються групи користувачів,таким чином, що лист кожного з них буде отримано усіма іншими членами групи. В результаті лист-питання курсанта і відповідь на нього викладача будуть доступні всім іншим членам групи, що скоротить витрати часу на листування, виключить багаторазові пояснення одного і того ж питання. Такі конференції можуть бути створені на сайті http://www.egroups.com/ .
Чат дозволяє спілкуватися групі користувачів, зібравшись в один час з попередньою домовленістю таким чином, що відразу ж після відправлення повідомлення всі інші бачать його на екрані монітора і в свою чергу можуть надіслати відповідь. На екрані поміщається 20-40 рядків, які по мірі появинових повідомлень замінюються останніми. Це дуже динамічна форма спілкування,але вимагає хорошого зв'язку і знаходження всіх в один час в Internet, як і наступна форма спілкування (пейджер).
Програма - електронний пейджер ICQ (або аналоги - Odigo та ін.) дозволяє миттєво обмінюватися повідомленнями з обраними користувачами за умови їх знаходження в даний момент часу в Internet. Можуть бути передані також файли, посилання на адреси Інтернету, організований чат. Для встановлення контакту між користувачами програми достатньо знати номер для контакту, наприклад: 42648842 або адреса електронної пошти. Дані форми комунікації доповнюються іншими або їх комбінацією (наприклад посилкою повідомлення через Internet на пейджер.
Слід зазначити, що і розміщення сайту в мережі Internet, та адреси електронної пошти, створення власних форумів і чатів може бути проведено з використанням безкоштовних ресурсів, тобто доводиться оплачувати тільки доступ в Internet. При відсутності власного доступу в Internet можливе икористання Інтернет-кафе і т.д.В результаті при наявності можливості навіть епізодичного виходу в Internet забезпечується ефективна самостійна робота за рахунок використання комбінації перерахованих вище засобів комунікації з викладачами в дистанційній освіті.[3]
Список цитованої літератури
- Густирь А. В. Проблеми нормативного забезпечення і вибору базової моделі дистанційного утворення // Дистанційна освіта в Росії. Постановка проблеми і досвід організації. Сост. Овсянников В.І. - М.: РИЦ "Альфа" МГОПУ ім. М.А. Шолохова, 2001.[1]
- Демкин В. П., Вимятнін В. М. Принципи і технології створення електронних підручників: Електронний підручник. Томськ, 2002.[2]
- Демкин В. П., Джусубалієва Д. М., Майер Г. В., Пралієв С. Д. Програма експерименту по організації і здійсненню міжнародних освітніх програм із застосуванням технологій дистанційного навчання". - Томськ: ІДО ТГУ, 2000. [3]