Тема: День партизанської слави

Мета: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху; розвивати вміння виступати із повідомленням перед аудиторією, образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій; Сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої Батьківщини; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до тих, хто боровся за батьківщину.

Обладнання: ноутбук, проектор, колонки, книжкова виставка на тему «Стежками партизанської слави. Фронтова мемуаристика», портрети і фотографії найвідоміших керівників партизанського руху, ілюстративний і наочний матеріал ( ідеологічні плакати подвигів і умов бойової діяльності партизанів на території України).

Хід виховного заходу

       Вступне слово вчителя. Добрий день, шановні присутні!

Сьогодні ми зібралися для того, щоб відзначити свято вшанування героїчного подвигу уславлених партизанів і підпільників Великої вітчизняної війни – День партизанської слави, яке збігається у часі з початку підпільно-партизанської боротьби з фашистськими загарбниками.

30 жовтня 2001 року Указом Президента України  « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам'яті…»встановити: День партизанської слави, який відзначати щорічно  22 вересня.

Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали.

За багатовікову, часто драматичну історію нашої Батьківщини, найтяжчі випробування випали на долю українського народу саме під час Великої Вітчизняної війни.

В умовах тотального терору і нехтування ворогом елементарних прав людини,  насамперед права на життя, в Україні сформувався рух опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення народів.

Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною фашистською пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби.

Героїзм воїнів Червоної армії був нерозривно пов’язаний з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.

Завдяки їх безстрашній і непримиренній боротьбі окупована земля України для фашистів стала караючою.

Народну війну в тилу німецько-фашистських військ вели повсюдно: у містах і селах, на залізничних вузлах і станціях, на річках, в лісових і степових районах України.

Перші радянські загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року під Черніговом, Сумами та Брянськом під керівництвом Миколи Попудренко та Сидора Ковпака. Ці групи й стали зародком пізнішого руху радянських партизан у лісах північної та центральної України.

Складовою частиною  завдань стали удари по комунікаціях ворога, захоплення і ліквідація складів і баз з боєприпасами і озброєнням, знищення ворожих гарнізонів, пошкодження і знищення зв’язку між частинами німецької армії, розвідувальна діяльність партизанських формувань і підпільних організацій, підрив об’єктів військового призначення .

Презентація «Партизанський рух»

Учень 1. Виступ із повідомленням на тему «Партизани Смілянщини»

Учень2.

Сьогодні на наш виховний захід ми запросили працівника Смілянського краєзнавчого музею Петрушевич Ларису Василівну.

Учитель. Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу українських партизанів, які не шкодуючи власного життя, робили все можливе для наближення Перемоги.

                Учень 3

                      Білий сніг покрив криваву січу…

              Сколихнув тривожну тишу крук...

              Тут усі, хто ворогу навстрічу

               Не підняв над головою рук.

                Впав і я тут на безкраї доли

               У землі і сонця на виду.

               Впав тому, що рідний край ніколи

              Не хотів оддати на біду.

                Син землі… землею знову стану

               За всіма законами буття.

               Я здобув найбільшу в світі шану –

               Врятував нащадкові життя.

                Я не прагнув слави світової,

               Встав, як сотні тисяч, на заброд.

               Впав я безіменним у двобої,

               Буду жити в імені НАРОД.

      Партизанська балада

За обрії, обрії сині

Плив хмар золотих караван,

А в синій карпатській долині

Вмирав молодий партизан.

Тривожно шуміли Карпати,

Сурмив посмутнілий розмай:

–     прощай наш товаришу-брате!

Навіки-навіки прощай!

Он там у тремкій далечіні,

Він потяг пустив під укіс,

А сам підірвався на міні,

Коли повертався у ліс.

Щеміли поранені груди,

І квіти шептали «Прощай!

Тебе у віках не забуде

Осонцений волею край».

Партизанська пісня

Затягнемо пісню, товаришу мій,

Про шлях переможний, про виграний бій:

Як ніччю глухою герой-командир

Загін партизанський на битву водив;

Як хлопці ходили у хащах-лісах –

Лихим ворогам на погибель і страх;

Нападника нищила дужа рука

За древнім Путивлем, де Сейм протіка.

Наказ був короткий: – Фашистів здолать.

Багнетом і кулею в землю загнать !

І грізно вночі загриміло «Ура!».

І падала, падала в сніг німчура,

Обабіч дороги, обабіч тропи

Валялись фашисти, як в полі снопи…

Згадаєм сьогодні, товаришу мій,

Про той переможний  Веселівський бій;

Як ми налетіли немов буревій.

Як з честю обов’язок звершили свій,

Ми йшли, не схиляючись, в грізнім строю –

За щастя народу, за землю свою.

Щоб знову на ній, на щасливій землі,

Косили хліба степові кораблі,

Щоб яблуні квітом п’янким зайнялись,

Щоб пісня бадьора злетіла увись…

О мати - Вкраїно – радянська земля!

Ворожою кров’ю ми скорим поля,

За рани твої, хай же зна супостат,

Відплатим, віддячим йому  устократ,

Веди ж командире, загін бойовий,

Веди на останній, звитяжний наш бій

Учень 4

 В людини кожної є потайні стежини

Миліші над усе, принадто голубі.

І пам’ять в тому справді ж бо не винна,

Що береже й до нині їх в собі.

Та є таке, що хочеться навіки

Зарити в пам’яті глибоко на дно.

І лиш торкнеться хто, здригнуться враз повіки

Й обличчя стане – наче полотно.

 І постає в очах не золоте дитинство,

А той тривожний сорок перший рік.

Нечувані фашистські люті звірства-

О ні! Їх не забуть повік.

Презентація сина:про батька партизана Уколова Афанасія Григоровича.

Учитель. Героїчні подвиги партизан у пам'яті народу будуть жити вічно, недаремно для вшанування держава встановила День партизанської слави. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам'яттю тих, хто нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя.

Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління

і надалі, нехай  зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов'язок і пам'ять.

                                         Щиро дякую за увагу!